Калькулятор оренди та купівлі

Калькулятор оренди та купівлі

Порівняйте оренду та купівлю за кілька років із врахуванням власного капіталу в житлі, витрат на угоди та інвестованої різниці грошових потоків.

ЗРОЗУМІЙТЕ ВІДПОВІДЬ

Як це розраховується?

Обидва сценарії мають однаковий житловий бюджет. У дешевшому сценарії щомісячну різницю інвестують наприкінці місяця. Орендар спочатку інвестує початковий внесок разом із витратами на купівлю. Витрати на продаж житла віднімають при кожному порівнянні наприкінці року. Дохідність і темпи зростання є припущеннями, а не гарантіями. Податкові відрахування, податок на інвестиційний прибуток та автоматичне PMI не враховуються; додайте орієнтовне страхування до річних витрат на володіння.

Порівняння чистих статків наприкінці рокуСтатки власника = чисті надходження від продажу − залишок іпотеки + інвестовані заощадження; статки орендаря = інвестовані початкові кошти + інвестовані щомісячні заощадження

Практичний приклад

Порівняйте житло за 400,000, початковий внесок 80,000 та місячну оренду 2,200 протягом 10 років. Змінюйте припущення щодо зростання та інвестицій, щоб перевірити чутливість.

Розрахований результат

Вартість житлаСценарійРезультат розрахунку
320,0001$103,474.27
400,0002$59,640.04
480,0003$15,805.81

Припущення, тлумачення та поширені помилки

Припущення розрахунку

  • Обидва сценарії мають однаковий щомісячний житловий бюджет та інвестують усі заощадження наприкінці місяця.
  • Орендар на початку інвестує уникнений початковий внесок і витрати на купівлю.
  • Річні припущення щодо зростання та дохідності сталі; податкові пільги, податки на інвестиції й автоматичне PMI не враховуються.

Як тлумачити результат

  • Щороку інвестиції орендаря порівнюються з власним капіталом власника після витрат на продаж плюс інвестиціями власника.
  • Додатна різниця статків між купівлею та орендою свідчить на користь купівлі за вибраних припущень.
  • Перший вигідний розглянутий рік не гарантує, що купівля залишатиметься вигіднішою.

Поширені помилки, яких слід уникати

  • Порівняння з орендою лише іпотечних платежів.
  • Сприйняття припущеного зростання вартості житла чи інвестиційної дохідності як гарантованих.
  • Неврахування утримання, страхування чи витрат на угоди.